Заняття 1. Екологія як наука про довкілля.

1. Історія і причини виникнення екології.
2. Міждисциплінарні зв’язки з іншими науками.
3. Теоретичні та прикладні напрямки сучасної екології.
4. Предмет і завдання екології.
5. Методи екологічних досліджень.

1. Як самостійна наука екологія виникла в кінці 19 століття. Слово екологія походить від двох грецьких слів "ойкос", що означає будинок, житло і "логос" - вчення, наука. Вперше слово екологія використав німецький біолог Ернст Геккель у 1866 році, він запропонував назвати екологією розділ зоології про відносини між живими організмами і навколишнім середовищем. Екологія - наука, що вивчає умови існування живих організмів і взаємозв'язку між живими організмами та середовищем, в якому вони живуть.
До середини 20 століття на екологію дивилися як на один з підрозділів біології, але поступово вона виділилася в окрему науку. Особливо велике значення приділяється проблемам взаємини людини з навколишнім середовищем. Це пов'язано з різким посиленням взаємного негативного впливу людини і середовища у зв'язку з негативними наслідками науково-технічного прогресу. Розглядаючи різні рівні організації життя - спільноту, популяцію, організм, орган, клітину і ген ми бачимо, що вони розташовані в ієрархічному порядку - від малих систем до великих. На кожному рівні або ступені в результаті взаємодії з навколишнім фізичним середовищем (енергією та речовиною) виникають характерні функціональні системи. Під системою розуміються впорядковані і взаємозалежні компоненти, що утворюють єдине ціле. Екологія вивчає переважно системи надорганізменних рівнів організації: популяційні, екологічні.

2. На сьогоднішній день екологія не обмежується рамками біологічної дисципліни, вона перетворилася радше на міждисциплінарну науку, що вивчає складні взаємини людини з навколишнім середовищем. Як вже згадувалося, сучасна наука про довкілля виросла з традиційної біоекологічної, якою вважалася протягом останнього століття, в комплексну, складну, інтегровану, багатогранну науку-лідер, стала філософією виживання людства, новою екологічною філософією. Її основою залишаються біогеографічні знання, але для вивчення й осмислення всіх складових сучасних екологічних проблем, визначення їхніх прямих й зворотних зв'язків, накреслення шляхів виходу з екологічної кризи, розроблення для цього конкретних локальних, глобальних і регіональних планів та програм сучасна наука про довкілля залучає до себе знання практично всіх інших наук.
Раніше здавалося, що екологія, на відміну, наприклад, від медицини, успіху якої сприяли лабораторні дослідження, обмежується теоретичними дослідженнями. У ХІХ - на початку ХХ ст., а іноді і зараз, безпосереднє перенесення на природу методів, вироблених в лабораторних умовах, призводить до непередбачених, катастрофічних наслідків. Ця хибна практика поступово змусила звернути увагу на екологію, дотримання людиною у своїй діяльності екологічних законів. Наприкінці ХХ ст. відбувається «екологізація» науки. Це пов'язано з усвідомленням величезної ролі екологічних знань, розумінням того, що діяльність людини, найчастіше не просто завдає шкоди навколишньому середовищу, але змінюючи умови життя людей, загрожує самому існуванню людства.
Екологічна діяльність нині є обов'язковою складовою, а здебільшого й одним із головних елементів будь-якої сфери людської активності — промислового виробництва, енергетики, сільського та лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, культури, релігії, політикою, економікою, правом, психологією, медициною, геологією, технічними та іншими науками, тощо. Усі рішення, пов'язані з використанням природних або людських ресурсів, із втручанням у процеси життєдіяльності біосфери, мають прийматися з урахуванням його найближчих і віддалених наслідків

3. В екології виділяють кілька підрозділів, класичним є розподіл на теоретичну екологію і практичну. Теоретична екологія розглядає біологічні аспекти екології, для неї головним є вивчення виживання живих істот у навколишньому середовищі. Цей розділ є історично першим і дає ґрунт для екології практичної. Практична екологія базується на знанні технології виробництва, вивчає механізми руйнування біосфери людиною, способи запобігання цього процесу та розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів. Прикладна екологія включає інженерну, промислову, сільськогосподарську екологію, екологію енергетики та інші науки.
За альтернативною класифікацією виділяють загальну, спеціальну та прикладну екологію. Загальна екологія вивчає фундаментальні проблеми структурно-функціональної організації екосистем, а також досліджує взаємодію біосистем різних рівнів інтеграції між собою та довкіллям. Спеціальна екологія досліджує закономірності функціонування конкретних екосистем або особливості пристосування популяцій різних видів організмів чи їх угруповань до умов навколишнього середовища. Прикладна екологія з'ясовує різні аспекти дії чинників довкілля на біосистеми, спрямована на розв'язання головним чином практичних питань і містить такі підрозділи: агроекологія (сільськогосподарська екологія); аутоекологія (екологія організмів); популяційна екологія (демекологія); екологія людини, тощо.

4. Об'єктами науки про довкілля або її галузевих підрозділів залежно від рівня досліджень є різні екологічні системи чи елементи екосистем планети.
Головний предмет досліджень — особливості і розвиток взаємозв'язків між живими організмами, угрупованням різних рангів, живою й неживою компонентами екосистем, а також характер впливу природних та антропогенних факторів на функціонування екосистем і біосфери в цілому.
Основні завдання загальної екології: дослідження зв'язків в екосистемах, оцінка їх стану, дослідження процесів що протікають у біосфері, з метою підтримки її стійкості, моделювання стану екосистем та глобальних біологічних процесів.
Основні прикладні задачі, що екологія повинна вирішувати в даний час такі: прогнозування та оцінка можливих негативних наслідків у навколишньому середовищі під впливом діяльності людини; охорона навколишнього середовища; збереження, відтворення та раціональне використання природних ресурсів.
Основні завдання екології можуть бути зведені до вивчення динаміки популяцій, до вивчення біоценозів та екосистем. На практиці це вказує на необхідність вивчення загального стану сучасної біосфери, причин його формування й особливостей розвитку під впливом природних і антропогенних факторів, або, іншими словами, вивчення закономірностей формування, існування та функціонування біологічних систем усіх рівнів у взаємозв'язку з атмосферою, гідросферою, літосферою та техносферою; прогноз динаміки стану біосфери в часі й просторі, розробка шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й Природи, збереження здатності біосфери до самовідновлення, самоочищення й саморегулювання з урахуванням основних екологічних законів. Структура біоценозів, на рівні формування яких відбувається освоєння середовища, сприяє найбільш економічному і повному використанню життєвих ресурсів. З цієї точки зору, головні теоретичне та практичне завдання екології полягає в тому, щоб розкрити закони цих процесів і навчитися управляти ними в умовах неминучої індустріалізації та урбанізації нашої планети.

 5.Сучасні екологічні дослідження мають бути науковою базою для розробки стратегії й тактики поведінки людства у XXI ст.
Оскільки для ефективного вирішення сучасних екологічних проблем необхідно мати фактичний і науковий матеріал геохімічного, геофізичного, біохімічного, фізичного, хімічного, економічного та іншого характеру, володіти статистичною обробкою, моделюванням, синтезом і прогнозом, сучасна наука про довкілля використовує найновіші методи та апаратуру всіх цих наук — і природничих, і соціальних.
Останнім часом в усьому світі життя примусило започаткувати найрізноманітніші напрями екологічних досліджень, метою яких е забезпечення фахівців необхідною для прийняття рішень екологічною інформацією з усіх сфер людської діяльності. Нині видається багато наукових праць і підручників із різних напрямів екології (переважно — галузевих). До 1995 p. сформувалося понад 90 напрямів екологічних досліджень, які можна об'єднати за принципами галузевої належності, взаємозв'язків, взаємопідпорядкованості, пріоритетності, теоретичного та практичного значення. Галузеві напрямки екології широко використовують метод, механізм та апарат досліджень властивий галузі.

Терміни: Екологія, екосистема, біоценоз, біотоп, біогеоценоз, демекологія (популяційна екологія), синекологія, аутекологія.