Термінологічний словник

У скороченому вигляді наведемо найголовніші екологічні поняття й терміни, якими потрібно володіти. Словник поповнюється з кожною новою темою.

Абіотичні екологічні фактори (абіотичні умови середовища) — нежива природа, що оточує організм чи інший об’єкт і так чи інакше впливає на нього.

Адаптація — сукупність морфофізіологічних, поведінкових, популяційних та інших особливостей виду, як і забезпечують можливість специф. способу життя в певних умовах довкілля. Сукуп­ність способів Адаптація надає будові та життєдіяльності організмів рис доцільності. Адаптацією називають також сам процес формування пристосувань організмів до умов існування. Адаптація виникає і розвивається під впливом основних чинників органічної еволю­ції — мінливості, спадковості, природ­ного чи штучного добору.

Антропогенні екологічні фактори — будь яка діяльність людини, що так чи інакше впливає на нього.

Аутекологїя — наука пов’язана з вивченням впливу екологічних факторів на існування й розвиток окремих видів організмів, взаємозв’язків організму з довкіллям.

Біоакумуляція — нагромадження в організмі забруднювальних речовин, що надходять з навколишнього середовища крізь легені, шкіру і травний канал. Передумовою є тривалий період напіврозпаду шкідливих речовин і їхня здатність нагромаджуватись у певних органах і тканинах.

Біонти — організми, які в ході еволюції пристосувалися до існування в певному середовищі (біотопі).

Біосфера — область існування й функціонування теперішніх живих організмів і продуктів їх життєдіяльності, живих організмів минулих епох, яка починається від нижньої частини атмосфери, охоплює всю гідросферу й верхні шари літосфери. Вона є активною оболонкою Землі, в якій сукупна діяльність живих організмів проявляється як геохімічний фактор планетарного масштабу.

Біотоп — відносно одноманітний за абіотичними факторами середовища простір у межах водної, наземної і підземної частини біосфери, зайнятий одним біоценозом.

Біотичні екологічні фактори (біотичні умови середовища) — жива природа, що оточує організм чи інший об’єкт і так чи інакше впливає на нього.

Біоценоз — взаємозв’язана сукупність мікроорганізмів, грибів, рослин і тварин, що населяють більш-менш однорідну ділянку суші чи водойми й характеризуються певними відносинами між собою й адаптацією з довкіллям.

Демекологія (популяційна екологія) — розділ біоекології, що вивчає умови формування структури й динаміки популяцій певного виду.  

Забруднення — процес привнесення в середовище або виникнення в ньому нових факторів що здатні здійснювати негативний вплив на живі організми, або перевищення їх середнього природного рівня.
- Природне забруднення викликане природними  причинами.
- Антропогенне забруднення виникає у зв'язку з господарською діяльністю людини.

Закон біогенної міграції атомів (Вернадського) — міграція хімічних елементів на земній поверхні і в біосфері в цілому відбувається або за безпосередньої участі живої речовини, або в середовищі, геохімічні особливості якого (О2, СО2, Н2 та ін.) зумовлені живою речовиною — і тією, що існує сьогодні, і тією, що діяла на Землі за всю її геологічну історію.

Закон взаємокомпенсації екологічних факторів — мала інтенсивність дії деяких екологічних фак­торів може бути частково компенсована іншими по­дібними факторами.

Закон оптимуму: кожен з екологічних факторів має лише певні межі позитивного впливу на організми.

Закон толерантності (Шелфорда) — лімітуючим фактором процвітання організму (виду) може бути як мінімум, так і максимум екологічного фактора, діапазон між якими визначає величину витривалості — толерантності організму.

Інтродуцент - новий для регіону організм, відносно недавно успішно впроваджений в місцеві природні комплекси, або штучно переміщений за межі свого ареалу.

Екосистема — єдиний природний комплекс, утворений живими організмами й середовищем, в якому вони існують і де всі компоненти тісно пов'язані обміном речовин, енергії і інформації.  Часто екосистему ототожнюють з біогеоценозом. Втім, екосистема — поняття більш загальне.

Екологічні закони — група закономірностей, що мають ознаки природно-історичних законів або нормативів і визначають взаємозв’язок організмів (у тому числі і людини) з навколишнім середовищем.

Екологічні фактори — всі складові (елементи) природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування (за межами здатності пристосування настає смерть).

Консументи - більшість видів тварин які використовуєють нагромаджену продуцентами енергію безпосередньо (рослиноїдні), або опосередковано живлячись консументами нижчих рівнів (хижаки). Людина належить до консументів з широким спектром живлення.

Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) — взаємовідносини між організмами під час переносу енергії їжі від її джерела (зеленої рослини) через ряд організмів (шляхом поїдання) на більш високі трофічні рівні.

Ноосфера  — етап розвитку біосфери, на якому людина, свідомо використовуючи свої знання, буде підтримувати існування біосфери та сприяти її розвитку.

Правило екологічної піраміди — при переході енергії на наступний трофічний рівень лише 10 % від неї використовується для продукування нової біомаси, стаючи запасеною енергією (решта витрачається в процесах меаболізму. Отже, у піраміді біопродуктивності кожний наступний рівень становить приблизно 10 % від попереднього (100, 10, 1, 0.1, 0.01 % від первинної кількості і т. д.).  Екологічна піраміда буває трьох типів:

• піраміда чисел — відображує чисельність окремих організмів на кож­ному рівні, причому загальне число особин, що беруть участь у ланцюгах живлення, з кожним наступним рівнем зменшується;
• піраміда біомаси — відображує кількісне співвідношення маси органічної речовини на трофічних рівнях; при цьому сумарна маса рослин виявляється більшою, ніж біомаса всіх травоїдних організмів, маса яких, у свою чергу, перевищує масу всіх хижаків;
• піраміда енергії — відображує кількість енергії, яка запасається (в їжі) на кожному рівні, причому на кожному наступному трофічному рівні кількість біомаси, що утворюєть­ся за одиницю часу, є більшою, ніж на попередньому.

Природне середовище — це все живе й неживе, що оточує організми й з чим вони взаємодіють. Розрізняють повітряне, водне та ґрунтове середовище, останнім може бути й тіло іншого організму (для паразитуючих).

Продуценти - рослини і найпростіщі що здатні до вловлювання єнергії сонця (фотосинтез), або джерел хімічних сполук (хемосинтез). За рахунок цієї енергії вони будують з вуглекислого газу та води біомлекули. Так енергія акумулюється і консервується в їхній речовині.

Редуценти - відновлювачі, до яких належать бактерії і гриби що здатні розкладати складні біомолекули до гранично простих неорганічних сполук (вода, вуглекислий газ, сполуки азоту).
 
Синекологія — розділ, який досліджує асоціації популяцій різних видів рослин, тварин, мікроорганізмів (біоценозів), шляхи їх формування й взаємодії з довкіллям.

Система — множина взаємопов'язаних елементів, що взаємодіє з середовищем, як єдине ціле і відокремлена від нього.